Роз'яснення

Реєстр осіб,

які вчинили корупційні правопорушення

Як відомо, Міністерством юстиції України  на виконання Указу Президента України від 05.10.2011 року № 964/2011 було сформовано  Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, який почав своє існування з 1 лютого 2012 року.

Реєстр являє собою електронну базу даних, яка міститиме відомості про осіб, які вчинили корупційні правопорушення. У Реєстрі забезпечуватиметься єдиний облік осіб, які вчинили корупційні правопорушення та були притягнуті до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності за корупційне правопорушення. Підставою для внесення до Реєстру відомостей про особу буде рішення суду, яке набрало законної сили, або наказ про накладання на особу дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

До Реєстру вноситимуться такі  відомості про осіб, як: місце роботи, посада на час вчинення корупційного правопорушення; стаття Кримінального кодексу України або Кодексу про адміністративні правопорушення, відповідно до якої особу притягнуто до відповідальності; склад корупційного правопорушення; дата набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за корупційне правопорушення; дата, номер судового рішення, номер судового справи, найменування суду, який ухвалив (постановив) судове рішення про притягнення особи до відповідальності за корупційне правопорушення; реквізити наказу про накладання дисциплінарного стягнення; підстава та дата зняття, погашення судимості або дисциплінарного стягнення тощо.

Відомості з Реєстру підпадають під дію Закону «Про захист персональних даних». Так, відомості з Реєстру надаватимуться виключно на запит державних органів, органів місцевого самоврядування з метою проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Також відомості будуть надаватися правоохоронним органам – у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження.

Реєстр було сформовано з метою забезпечення виконання Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ

Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» докорінно змінив чинне законодавство зокрема, значно розширив коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Так, з 01.07.2011 суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення визначені наступні категорії: особи, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону; посадові особи юридичних осіб, фізичні особи – у разі одержання від них особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди. Вичерпний перелік таких осіб наведений у статті 4 даного Закону України.

Щодо засад запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин Закон України встановлює: обмеження щодо використання службового становища; обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; обмеження щодо одержання дарунків (пожертв); обмеження щодо роботи близьких осіб; обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Встановлюється обов’язок для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо додержання загальних вимог до поведінки, а для певного кола осіб які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, також встановлюється обов’язок щодо урегулювання конфлікту інтересів.

Закон вводить обов’язкову спеціальну перевірку щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Встановлює заборону на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Визначає вимоги фінансового контролю та вимоги щодо прозорості інформації.

За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону (суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення), притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»  внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу. Кодекс України про адміністративні корупційні правопорушення доповнено главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення», а розділ XVII Кримінального кодексу «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» доповнено низкою статей, яких раніше не було.

Приазовське РУЮ продовжить і надалі висвітлювати питання реалізації державної антикорупційної політики.

ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ОДЕРЖАННЯ ПОДАРУНКІВ

Однією із вимог нового Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції",  ухваленого Верховною Радою України 11 червня 2010 року, є запровадження обмежень щодо одержання подарунків. Відповідні стандарти закріплені в низці міжнародних документів, виконувати які, зобов’язалась наша держава: Конвенція ООН проти корупції, Рекомендація № R(2000)10, ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи  11 травня 2000 р., Типовий кодекс. Важливо зазначити те, що Комітет Міністрів Ради Європи доручив Групі держав проти корупції (ГРЕКО) контролювати виконання цієї Рекомендації. Тому Україна має дотримуватись цих стандартів, адже вступивши до ГРЕКО, взяла на себе відповідні зобов’язання.  Необхідно наголосити, що необхідність запровадження аналогічних норм існує не лише тому, що Україна взяла на себе відповідні міжнародні зобов’язання. Без таких положень жодна із внутрішньодержавних систем запобігання корупції не буде ефективною. Це є важлива необхідність для забезпечення довіри населення до публічної адміністрації, впевненості у її неупередженості та справедливості. Звісно, такої довіри не може бути, якщо громадяни бачать, що посадовець отримує винагороду від тих чи інших осіб за вчинення чи утримання від вчинення певних дій на їх користь. З урахуванням наведеного, статтею 5 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" встановлено такі правила:

1. Особам, зазначеним у пунктах 1-2 частини першої статті 2 цього Закону, у зв’язку з виконанням ними функцій держави або органів місцевого самоврядування забороняється приймати подарунки, за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.
2. Особи, зазначені в пунктах 1-2 частини першої статті 2 цього Закону, можуть приймати особисті подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, за умови, що вартість одного подарунка не перевищує розміру однієї податкової соціальної пільги.
3. Особи, зазначені в пунктах 1-2 частини першої статті 2 цього Закону, передають органу державної влади, організації або іншій юридичній особі, де вони працюють, подарунки, одержані під час проведення офіційних заходів, у триденний строк в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, для того щоб встановити законність/незаконність одержання подарунку публічний службовець повинен, перш за все, визначити, чи пов’язаний запропонований подарунок із виконанням ним своїх обов’язків за посадою. Пов’язаними із виконанням службових обов’язків, є подарунки, що надаються як подяка за раніше вчинені службовцем дії (бездіяльність) або прийняті ним рішення на користь дарувальника або третіх осіб, або даруються в очікуванні заздалегідь необіцяного вчинення публічним службовцем дій (бездіяльності) або прийняття ним рішень на користь дарувальника або третіх осіб. До цієї ж категорії належать подарунки, що надаються службовцю підлеглими. Службовцю завжди варто визначатись з мотивами дарувальника. Якщо вбачається, що мотивом для надання подарунку є перебування такого службовця на державний службі та його абстрактна здатність приймати владні рішення чи вчиняти певні дії, від подарунку необхідно відмовитись. У разі ж якщо у службовця є сумніви щодо того чи пов’язане надання подарунку із його службовими обов’язками, він повинен звернутись за роз’ясненнями до свого безпосереднього керівника. У будь-якому випадку необхідно відмовитись від прийняття подарунку, якщо це може поставити під сумнів доброчесність службовця чи органу, де він працює, неупередженість та безсторонність прийнятих ним рішень. Така вимога випливає, зокрема із положень:

·                   частини першої статті 12 Закону, яка вказує на те, що публічні службовці зобов’язані вжити заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, а також

·                   статті 5 Закону України «Про державну службу», яка передбачає, що державний службовець повинен не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Аналогічні положення, для прикладу також, містяться і в статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

       Водночас, слід мати на увазі, що є ситуації, у яких подарунки, хоча і мотивовані виконанням службовцем своїх обов’язків, однак не виходять за межі закону. Мова йде про випадки, коли подарунок надається службовцю органом виконавчої влади/ органом місцевого самоврядування як відзнака або заохочення за успіхи у професійній діяльності, або стосується проведення офіційних заходів. Очевидно, що такі подарунки не можуть надходити від приватних установ (компаній, банків, громадських організацій, фондів, політичних партій тощо) чи осіб, або ж бути профінансованими такими особами.   Згідно із частиною другою статті 5 Закону, допускається одержання подарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, за умови, що вартість одного подарунка не перевищує розміру однієї податкової соціальної пільги.  До зазначених належать подарунки, одержані від близьких осіб, друзів чи знайомих з нагоди, наприклад, дня народження, ювілею, або загальновизнаного свята (Новий рік, міжнародний жіночий день, день захисника Вітчизни) за умови, що ці подарунки не впливатимуть на прийняття службовцями неупереджених рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення. Незабороненими законом є такі прояви гостинності як запрошення на каву, вечерю, перегляд спортивних змагань, знову ж таки за умови, що прояви гостинності не будуть постійними, не впливатимуть на прийняття службовцями рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення. Крім того, вартість одного такого подарунка не повинна перевищувати розміру однієї податкової соціальної пільги.

      Розмір  податкової пільги встановлюється відповідно до статті 6 Закону України  «Про податок з доходів фізичних осіб», і дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць). Слід звернути увагу, що цей розмір  змінюється.

       Важливою  вимогою Закону є встановлення обов’язку передавати подарунки, вручені під час офіційних заходів, до того органу державної влади, в якому працює службовець. Закон встановлює триденний строк для передачі такого подарунку до органу чи установи, де працює службовець. У випадку, якщо офіційний захід відбувався в іншому місті, то подарунок повинен бути зданий службовцем протягом триденного строку з моменту коли стало можливим (наприклад, після повернення із відрядження). Порядок передачі подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави має бути врегульовано відповідним рішенням Кабінету Міністрів  України.  Важливим є також те, що одержання особистого подарунка (дарунка) на порушення вимог Закону є адміністративним правопорушенням, яке відповідно до статті 212³² Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією одержаного подарунка.

ОДЕРЖАННЯ   ПОДАРУНКІВ  ПОСАДОВОЮ ОСОБОЮ

Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 2000 р. ухвалено Типовий кодекс поведінки посадовців органів державної влади та місцевого самоврядування. Стаття 18 цього кодексу передбачає правила щодо одержання подарунків:

1. Посадовець не може вимагати або приймати подарунки, знаки уваги, прояви гостинності або інші вигоди для себе чи своєї сім’ї, близьких родичів і друзів, або осіб чи організацій, з якими він має ділові чи політичні стосунки, що можуть сплинути чи видаються такими, що впливають на неупередженість при виконанні посадових обов’язків, або які є винагородою чи виглядають як винагорода, пов’язана з його обов’язками. Це не стосується загальноприйнятої гостинності або дрібних подарунків.
2. Якщо посадовець має сумніви щодо того, чи може він прийняти подарунок або вияв гостинності, то він повинен звернутись за порадою до свого керівника.

З урахуванням наведеного, статтею 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» встановлено такі правила:

1.    Особам, зазначеним у пунктах 1-2 частини першої статті 2 цього Закону, у зв’язку з виконанням ними функцій держави або органів місцевого самоврядування забороняється приймати подарунки, за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.

2.  Особи, зазначені в пунктах 1-2 частини першої статті 2 цього Закону, можуть приймати особисті подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, за умови, що вартість одного подарунка не перевищує розміру однієї податкової соціальної пільги.

3.  Особи, зазначені в пунктах 1-2 частини першої статті 2 цього Закону, передають органу державної влади, організації або іншій юридичній особі, де вони працюють, подарунки, одержані під час проведення офіційних заходів, у триденний строк в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, для того щоб встановити законність/незаконність одержання подарунку публічний службовець повинен, перш за все, визначити, чи пов’язаний запропонований подарунок із виконанням ним своїх обов’язків за посадою. Пов’язаними із виконанням службових обов’язків, є подарунки, що надаються як подяка за раніше вчинені службовцем дії (бездіяльність) або прийняті ним рішення на користь дарувальника або третіх осіб, або даруються в очікуванні заздалегідь необіцяного вчинення публічним службовцем дій (бездіяльності) або прийняття ним рішень на користь дарувальника або третіх осіб. До цієї ж категорії належать подарунки, що надаються службовцю підлеглими.

Тобто, службовцю завжди варто визначатись з мотивами дарувальника. Якщо вбачається, що мотивом для надання подарунку є перебування такого службовця на державний службі та його абстрактна здатність приймати владні рішення чи вчиняти певні дії, від подарунку необхідно відмовитись. Крім того, вартість одного такого подарунка не повинна перевищувати розміру однієї податкової соціальної пільги. Важливим є також те, що одержання особистого подарунка (дарунка) на порушення вимог Закону є адміністративним правопорушенням, яке відповідно до статті 212³² Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією одержаного подарунка.