І. Вступ
Розбудова громадянського
суспільства, демократизація всіх сфер суспільного життя – стратегічна мета
нашої держави, що набуває особового значення на шляху просування України у
європейський та світовий простір, наближення до європейських стандартів
демократії.
Особливо важливою проблемою у
розбудові українського громадянського суспільства, яка потребує постійної уваги
та негайного вирішення, є взаємодія суспільства з державою. Невміння громадян
зорієнтуватися у чинному законодавстві, захистити свої права – та ще у контексті
відсутності належної уваги певних державних органів до запитів людей, - суттєво
ускладнює, а то й робить неможливим будь-які серйозні починання, що
здійснюються державою, адже це невміння й незнання законів ускладнює процес
реального наповнення конкретним змістом конституційних положень і, зрештою, є
серйозною перепоною на шляху України до побудови справді європейського
суспільства.
Задекларувавши у Конституції
України право кожного, у передбачених законом випадках, отримати безоплатну
правову допомогу, державі необхідно ще й забезпечити його реалізацію. Тим
більше, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним
обов’язком саме держави.
Саме про це направлена, з
набрання чинності, дія Закону України
«Про безоплатну правову допомогу» і саме цей Закон відповідно до Конституції
України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації
цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги,
державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
І. Загальні
положення
Згідно до статті 59 Конституції
України кожен має право на правову допомогу і Закон України «Про безоплатну
правову допомогу» (далі Закон) регулює:
-
відносини у сфері надання безоплатної правової допомоги
суб’єктам права на безоплатну правову допомогу та суб’єктам права на безоплатну
вторинну правову допомогу;
- порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним
особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які займаються
благодійною діяльністю самостійно або спільно з відповідними благодійними
організаціями, регулюється відповідним законодавством і статутами цих
організацій.
Таким чином право на безоплатну
правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадян
України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, отримати в
повному обсязі безоплатну первинну
правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну
первинну правову допомогу. Також Законом
України «Про безоплатну правову допомогу» встановлюється два види правової
допомоги: це безоплатна первинна правова допомога та вторинна безоплатна правова
допомога. В контексті даних рекомендацій ми звернемо увагу на те, що собою
представляє безоплатна первинна допомога.
Під терміном «правова допомога»
Закон визначає – що це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення
реалізації прав і свобод людини і громадян, захисту цих прав і свобод, їх
відновлення у разі порушень, тобто це правова допомога, що гарантується
державною та повністю або частково надається за рахунок коштів державного
бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. «Безоплатна первинна
допомога» – це вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її
права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та
порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Безоплатна
первинна допомога включає такі види правових послуг:
-
надання правової інформації;
-
надання консультацій і роз’яснень з правових питань;
-
складання заяв, скарг та інших документів правового
характеру (крім документів процесуального характеру);
-
надання допомоги в забезпеченні доступу особи до
вторинної правової допомоги та медіації.
Згідно до Закону таку допомогу
можуть отримати усі особи, які
перебувають під юрисдикцією України.
В той же час суб’єктами надання
безоплатної первинної правової допомоги є органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи приватного права,
спеціалізовані установи.
Також Законом України «Про
безоплатну правову допомогу»
визначається порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної
правової допомоги, а саме:
1.
звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону (безоплатна первинна правова
допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права
і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок
оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (надання правової
інформації; надання консультацій і роз’яснень з правових питань; складання заяв,
скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального
характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової
допомоги та медитації), надсилаються або подаються особами, які досягли
повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади,
територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.
2.
звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону (безоплатна первинна правова
допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права
і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок
оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (надання правової
інформації; надання консультацій і роз’яснень з правових питань; складання
заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального
характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової
допомоги та медитації), що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх
законними представниками.
3.
звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених чистиною другою статті 7 цього Закону, що стосується осіб,
визнаних судом недієздатними, або дієздатними яких обмежена судом, надсилаються
або подаються їх опікунами чи піклувальникам.
4.
органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів
правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань,
що віднесені до їх повноважень, зобов’язані надати такі послуги протягом 30
календарних днів з дня надходження звернення.
5.
якщо у зверненні особи містяться лише прохання про
надання
відповідно правової
інформації, така правова допомога надається не пізніше п’ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
6.
органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування забороняється встановлювати плату за надання будь-якої з видів
правових послуг, передбачених частиною другою
статті 7 цього Закону, та за видачу особами бланків заяв, звернень,
запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством для реалізації прав і свобод людини і
громадянина.
7.
якщо питання, порушені у зверненні, не налужать до
компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до
якого надійшло звернення особи, такий органу протягом п’яти календарних днів
повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це
особу, яка подала звернення.
8.
якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної
первинної правової
допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової
допомоги, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який
розглядає звернення, зобов’язаний роз’яснити
особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової
допомоги.
9.
звернення, що не стосуються надання первинної правової
допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.
Відповідно до статті 11
Закону України «Про надання безоплатної правової допомоги» повинно бути
організовано особистий прийом громадян для надання безоплатної первинної
правової допомоги, а саме:
-
органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
зобов’язані проводити особистий прийом осіб, які потребують безоплатної
первинної правової допомоги, з питань, що належать до компетенції відповідного
органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.
-
прийом осіб, які потребують безоплатної первинної
правової допомоги, проводиться постійно в установлені дня та години; графік
прийому осіб повинен бути доведений до їх відома.
-
органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування забезпечують проведення особистого прийому осіб висококваліфікованими
працівниками, які можуть чітко і доступно надати роз’яснення положень
законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і
громадянина та виконання обов’язків.
-
якщо під час особистого прийому встановлено, що особа
потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, працівник, який
проводить особистий прийом, зобов’язаний роз’яснити їй порядок подання
звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.
ІІІ. Список використаної літератури
1. Закон України «Про
безоплатну правову допомогу»
від 2 червня
2011 року N 3460-VI;
2. Конституція України